Арабська мова - одна з найважливіших мов світу.

Понад 300 мільйонів людей розмовляють арабською мовою. Вони проживають більш ніж в 20 різних країнах. Арабська мова належить до афро-азійських мов. Виникла арабська мова багато тисячоліть тому. Спочатку  цією мовою розмовляли на Аравійському півострові.А звідти вона потім поширилася далі. Розмовна арабська дуже відрізняється від літературної арабської мови. Також існує багато арабських діалектів. Можна сказати, що в кожному регіоні говорять по-іншому. Ті, що говорять на різних діалектах іноді взагалі не розуміють один одного.

Українці перестаньте розмовляти суржиком - хіба так гарно???

У той час як уряд не може визначитися з державною мовою, більшість українців не володіють толком ні російською, ні українською мовою, пише видання "Кореспондент". Експерти Київського міжнародного інституту соціології стверджують, що суржиком спілкуються і пишуть від 11% до 18% українців (від 5 млн до 8 млн осіб - прим. Ред.).

В основному це жителі східних і центральних областей (21,7%), а найменше таких у Західній Україні (2,5%). Однак насправді українців, які перекручують мови, набагато більше, але підрахувати їх соціологи не беруться. У той же час, багато респондентів не визнають своєї недорікуватості, відповідаючи фахівцям, що досконало володіють двома мовами.

Украинский язык более древний чем русский

Одной из самых острых проблем в Украине была и остается проблема языка. И, прежде всего, украинского языка. Несмотря на то, что Украина уже который год является независимым государством и, казалось бы, не имеет никаких препятствий для развития украинского языка, многие украинцы в восточных и южных областях до сих пор не желают ни говорить на украинском, ни учить детей языку своих предков и использовать его в повседневной жизни.

Такое нежелание вызвано глубоко укоренившимся мнением о некоторой простонародности или даже второсортности украинского языка по сравнению с «великим и могучим» русским языком. И во времена Российской империи, и в Советском Союзе это мнение усердно и с равным успехом навязывалось украинским (малороссам) и великодержавным шовинистам, и пролетарским интернационалистам.

Суржик – ганебне та примітивне явище у мовленні українця - галичанина!

Чи розмовляють люди українською на заході України???

( Тест на самоперевірку)

Слова, які треба вживати!!!  Слова, яких треба цуратись!!!

Правильно!!! - Неправильно!!!

Привіт! - Прівєт!

Звичайно, звісно, авжеж! - Канєшно

Взагалі. - Вопше, воопщє

Постійно. - Постоянно

Особисто. - Лічно

Суто.- Сугубо

Принаймні. - По крайній мірі

Справді. - Єстєствєнно

Гаразд. - Ладно

Справжній. - Настоящий

Останній. - Послідний

Наступний. - Слідуючий

Впевнений. - Увірений

Кожен, кожний. - Каждий

Сміття. - Мусор

Смітник. - Мусорник

Зрозумів. - Поняв, не поняв(ла)

Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація

Загальна характеристика мов світу

Нині у світі за різними даними нараховується від 2,5 до

7 тис. мов (за даними інтернету 1999 р. — 6703 мови).

Точно визначити кількість мов неможливо, оскільки

відмінність між різними мовами і діалектами однієї мови

умовна.

Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх

носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення,

суспільними функціями.

Якщо порівняти, наприклад, українську і китайську мови, то виявиться, що в них дуже відмінна будова. В українській мові змінні слова мають закінчення, якими виражаються значення роду, числа, відмінка, часу, особи тощо. Вони можуть мати різні суфікси та префікси, які також виражають граматичні та лексико-граматичні значення. У китайській мові слова складаються з одного кореня, вони не змінюються. Зіставивши українську та англійську мови, ми також побачимо відмінності в їх структурах. Функція, яку виконують в українській мові закінчення, в англійській мові передається прийменниками (книжка студента — the book of the student). 

Граматика запобігає неправді!

Кожна мова має особливі ознаки. Але деякі мають також властивості, неповторні в усьому світі. До таких мов належить тірійо. Тірійо є мовою південноамериканських індійців. Нею говорять дещо 2000 чоловік у Бразилії та Суринамі.

Особливістю тірійо є граматика. Адже вона змушує людей завжди говорити правду. За це відповідає так зване фрустраційне закінчення. Це закінчення приєднується в тірійо до дієслів. Воно показує, наскільки правдиве речення. Простий приклад пояснює, як це відбувається.

Візьмемо речення Дитина пішла в школу. В тірійо слід додати до дієслова певне закінчення. За допомогою цього закінчення людина повідомляє, чи вона сама бачила цю дитину. Але вона також може висловитись, що знає це лише від інших. Або вона говорить за допомогою закінчення, що вона знає, що це неправда.

Таким чином, людина під час розмови повинна давати зобов’язання. Це означає, що вона повинна повідомити іншим, наскільки правдиве її висловлювання. Так вона не може нічого приховати чи прикрасити.

Якщо говорячи на тірійо людина відкидає закінчення, вона вважається за брехуна.

Офіційною мовою на Суринамі є голландська. Переклади з голландської на тірійо часто проблематичні. Адже більшість мов набагато менш точні. Це сприяє тому, що люди залишаються не зовсім певними і виразними.

Тому перекладачі не завжди звертають увагу на точність. Через це комунікація з людьми, що розмовляють на тірійо, складна. Можливо, фрустраційність була б корисною також і для інших мов? Не лише в мові політики…

ПОЛІТИЧНЕ РУСИНСТВО В УКРАЇНІ

Регіональні особливості та етнокультурна спільність

Втрата державності або ж, в силу різних обставин, включення частини території одного етносу до державного утворення іншого та відповідна політика зневажливого ставлення до історії, культури, мови, мистецтва, етнічних особливостей, традиційного способу життя інкорпорованої нації призводить до її деформації або й глибинних змін її національної самосвідомості. У цьому разі відновлення історичної пам’яті етносу чи відірваної від нього гілки настає як наслідок зміни політичної ситуації (державна незалежність, правовий статус тощо), так і під впливом ініційованого інтелектуальними елітами етнічних спільнот відродження національних цінностей через трансформацію вікової спадщини в реальні економічну і політичну сили.

Синонімія

Синоніми few гр. synônymos "однойменний") - слова, які мають значення, що повністю або частково збігаються.

Наприклад:

веселка, райдуга; 

фонтан, водограй;

врода, краса, красота, вродливість, ліпота;

мить, момент;

метелиця, заметіль, сніговійниця, сніговиця, завірюха, хуртовина, хурделиця;

крізь, через;

наче, ніби;

англ. motherland, fatherland "батьківщина", look "дивитися", glance, glimpse, peep, sight, view.

Омонімія

Омоніми (від гр. homos "однаковий" і onyma "ім'я") - слова, які звучать однаково, але мають різні значення.

Наприклад: ключ1 "знаряддя для замикання і відмикання замка" і ключ2 "джерело", точити1 "обробляти на токарному верстаті" і точити2 "наливати, цідити", топити1 "палити", топити2 "нагріваючи, робити рідким" і топити3 "силою занурюючи у воду, змушувати опускатися на дно"; рос. выдержка' "стійкість" і выдержка2 "цитата"; польськ. zawôd' "розчарування" і zawôd2 "професія"; болг. копие1 "спис" і копие2 "копія"; англ. match1 "матч, змагання" і match2 "сірник", spring1 "весна" і spring2 "пружина"; нім. Strauß1 "букет", Strauß2 "поєдинок" і Strauß3 "страус", Bauer1 "селянин", Bauer2 "будівник" і Bauer3 "клітка"; фр. ferme' "твердий" і ferme2 "форма", louer1 "наймати" і louer2 "хвалити".

Лексико-семантичні категорії

Полісемія

У мові є слова з одним значенням, але частіше слова мають два і більше значень. Слова з одним значенням називають однозначними, або моносемічними (від гр. monos "один" і sema "знак"), а слова з двома і більше значеннями - багатозначними, або полісемічними.

Полісемія (від гр. polysemos "багатозначний") - наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних контекстів.

Так, наприклад, слово сопілка є моносемічним, бо воно має одне значення "український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами", а слово поле - багатозначним, полісемічним, бо воно має в українській мові десять значень: 1) "безліса рівнина, рівний великий простір" (широке зелене поле); 2) "оброблювана під посів земля" (засівати поле, поле пшениці);

Значення слова

Лексичне значення - історично закріплена в свідомості людей спів* віднесеність слова з певним явищем дійсності.

Це зв'язок певного звучання з певним поняттям, почуттям, волевиявленням тощо, "відоме відображення предмета, явища чи відношення у свідомості..., яке входить до структури слова як його внутрішня сторона, відносно якої звучання слова виступає як матеріальна оболонка..." (О.І. Смирницький), або це той зміст слова, та інформація, яку воно несе.

Лексичне значення слова є продуктом мисленнєвої діяльності людини. Воно пов'язане з редукцією інформації людською свідомістю, з порівнянням, класифікацією, узагальненням.

Слово як одиниця мови. Слово і лексема

Хоч будь-яка людина без філологічної освіти легко може виділити в чужому чи своєму мовленні слова (поняття слова стихійно наявне в свідомості всіх носіїв мови), однак дати визначення слова дуже важко.

Є безліч визначень слова, але жодне з них не враховує різних нюансів, притаманних різнорідним словам у мовах світу. 

Так, зокрема, такі визначення, як "смислова одиниця в складі речення", "звук або комплекс звуків, що має значення" не є неправильними, але вони можуть відноситися до інших одиниць, які мають значення, наприклад, морфем, речень.

Крім того, слова є дуже різними і в межах однієї мови і, особливо, при порівнянні їх у різних мовах (пор. школа, вчитися, гарний, і9 а, в, для, ой, ку-ку; нім. der, die, das; англ. the, а, фр. le, la та ін.).

Тому охопити ознаки таких різних слів у одному визначенні не просто. Саме це, очевидно, стало причиною того, що деякі лінгвісти заперечували поняття слова.

Лексика і фразеологія

Лексикологія (від гр. lexikos "такт, що стосується слова" і logos "наука") - розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови).

Лексикологія суттєво відрізняється від фонетики і фонології. Якщо фонетика й фонологія вивчають односторонні одиниці, що мають лише план вираження, то лексикологія - двосторонні одиниці, які мають план вираження і план змісту.

Розрізняють загальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладну лексикологію. Загальна лексикологія встановлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики. Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови.

Орфографія. Принципи орфографії

Орфографія (відгр. orthos "правильний" і grapho "пишу") - 

1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; 

2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові написання.

Орфографія будь-якої мови ґрунтується на певних принципах. Орфографічні принципи визначають вибір одного написання там, де є орфограми, тобто там, де можливі два чи більше різних написань. На основі цих принципів установлюються орфографічні правила.

Залежно від того, який принцип є провідним при позначенні звукового складу слів у тій чи іншій національній орфографії, говорять про основний принцип цієї орфографічної системи загалом.

Існує чотири принципи орфографії: фонетичний, морфологічний, історико-традиційний та ідеографічний.

Графіка

Графіка (гр. graphіke від graphd "пишу, креслю, малюю") -

1) сукупність усіх засобів письма (всіх букв і допоміжних знаків);

2) розділ мовознавства, який вивчає співвідношення між графемами і звуками.

Букви певної мови складають її алфавіт.

Алфавіт (від перших двох букв грецького алфавіту альфа і бета, у середньо-грецькій вимові віта) - сукупність букв якогось фонографічного письма, розташованих у історично усталеному порядку.

Таку ж мотивацію мають і синонімічні назви алфавіту - азбука (перші букви кирилиці аз і буки) та абетка (перші букви українського алфавіту а і бе).

Майже 75 відсотків населення Землі користується бук-вено-звуковим письмом. Нині існує чотири сім'ї алфавітів: латинська (30 відсотків), слов'янська (10 відсотків), арабська (10 відсотків) та індійська (20 відсотків). До латинської сім'ї належать 70 алфавітів: 30 європейських, 20 азіатських і 20 африканських.

Етапи і форми розвитку графічного письма

Власне письмо - графічне. Воно пов'язане з використанням графічних знаків - малюнків, значків, букв, цифр.

Графічне письмо пройшло декілька етапів у своєму розвитку. Першим етапом була піктографія.

Піктографія (від лат. pictus "розмальований" / гр. grapho "пишу") - відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідовності малюнків (малюнкове письмо).

У піктографії мистецтво і письмо нероздільні, хоча для функції письма художній рівень малюнків несуттєвий. Принагідно зазначимо, що первісно значення "малювати" і "писати" виражалися синкретично в одному слові, тобто не диференціювалися. Та й до цього часу слово писати нерідко вживається в значенні "малювати": художник пише картину. Див. ще: писана красуня (гарна, як намальована), писанка (розмальоване великоднє яйце).

Найдавніші зразки піктографії належать до епохи палеоліту. Правда, провести чітке розмежування між живописом палеоліту і власне піктографією важко.

Письмо. Значення письма в історії суспільства.

Передумови виникнення письма

Письмо - штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі.

Справді, звукова мова, яка є одним із найгеніальніших винаходів людства, обмежена в просторі й часі. 

За допомогою звукової мови неможливо передати інформацію на великі відстані, як і неможливо передати її безпосередньо майбутнім поколінням. 

Тому цілком природно, що людство шукало допоміжний засіб передачі інформації, який би усунув названі перешкоди. Таким засобом стало письмо.

Винайдення письма без перебільшення можна вважати за важливістю другим після мови винаходом людства. Поява письма знаменувала інтелектуальну революцію. Люди отримали можливість передавати свій досвід прийдешнім поколінням, а нащадки отримали можливість чути "голос минувшини". 

Це вплинуло на прискорення розвитку науки, техніки, культури та й загалом усієї цивілізації. Досвід поколінь став загальносвітовим набутком, наукові ідеї та відкриття стали загальнодоступними, зникла необхідність відкривати уже відкрите, а все це позначилося на інтенсифікації мислення й на науково-технічному й культурному прогресі загалом.

Фонологічна система

Фонеми не можна розглядати поза системою певної мови. Загальнолюдських фонем не існує. Фонема - одна з характерних ознак самобутності мови.

Оскільки фонема - член фонологічної системи певної мови, то зміст кожної фонеми визначається її положенням, місцем у системі.

Для того щоб описати фонологічну систему, необхідно протиставити кожну фонему всім іншим. Найпростіший спосіб встановити фонологічну систему - підбирати слова, які різняться між собою однією фонемою: бот - дот - йот - лот - кот - рот - com (виділяються фонеми <б>, <Д>, <j>. <л>, <н>, <р>, <с>); гол - дол - фол (виділяються фонеми <г>, <д>, <ф>); бам - вам - гам - дам - зам - ям [jaM] - лам - мам - нам - рам - сам - там - хам (виділяються фонеми <б>, <в>, <г>, <д>, <з>, <j>, <л>, <м>, <н>, <р>, <с>, <т>, <х>); кін [к'ін] - кінь [к'ін'], сіл [с'іл] - сіль [с'іл'] (виділяються фонеми <н>, <н*>, <л>, <л'>).

Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем

У мовленнєвому потоці фонеми перебувають в різних позиціях. Ці позиції бувають сильними й слабкими.

Сильні позиції - позиції, в яких протиставлення і розрізнення фонем досягають повної сили.

Слабкі позиції - позиції, в яких протиставлення фонем неповне або зовсім зникає (нейтралізується).

Для голосних сильна позиція - наголошена, слабка - ненаголошена. Так, наприклад, у слові села [села] фонема <е> знаходиться в сильній позиції, а в слові село [се"ло] - в слабкій.

У слабкій позиції часто відбувається нейтралізація (від лат. neuter "ні той, ні інший") двох чи більше фонем, тобто їх нерозрізнення, збіг в одному звукові:

Диференційні та інтегральні ознаки фонем

Саму фонему розщепити на елементи, які б ішли один за одним (див.: речення можна розбити на слова, морфеми на фонеми), неможливо. Однак фонема є не простим, а складним явищем. Вона складається з низки ознак, які являють собою узагальнені артикуляційні й акустичні властивості звуків.

Фонемі властиві диференційні (розрізнювальні) і не-диференційні (нерозрізнювальні, інтегральні) ознаки. Так, наприклад, фонема <д> характеризується передньо-язиковістю, проривністю, дзвінкістю і твердістю. Ці ознаки відрізняють її від інших фонем: дар - бар (<д> і <б> протиставляються передньоязиковістю/губністю; інші ознаки - дзвінкість, проривність, твердість - у них є спільними); дам - зам (тут <д> і <з> протиставляються лише за проривністю/фрикативністю); дар - тар (<д> і <т> протиставляються за дзвінкістю/глухістю); діда [д їда] - дідя [д'ід'а] (у другому складі <д> і <д'> протиставляються за твердістю/м'якістю). Отже, передньоязиковість, проривність, дзвінкість і твердість фонеми <д> - це ознаки, які служать для розрізнення слів, тобто диференційні.