Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація

Загальна характеристика мов світу

Нині у світі за різними даними нараховується від 2,5 до

7 тис. мов (за даними інтернету 1999 р. — 6703 мови).

Точно визначити кількість мов неможливо, оскільки

відмінність між різними мовами і діалектами однієї мови

умовна.

Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх

носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення,

суспільними функціями.

Якщо порівняти, наприклад, українську і китайську мови, то виявиться, що в них дуже відмінна будова. В українській мові змінні слова мають закінчення, якими виражаються значення роду, числа, відмінка, часу, особи тощо. Вони можуть мати різні суфікси та префікси, які також виражають граматичні та лексико-граматичні значення. У китайській мові слова складаються з одного кореня, вони не змінюються. Зіставивши українську та англійську мови, ми також побачимо відмінності в їх структурах. Функція, яку виконують в українській мові закінчення, в англійській мові передається прийменниками (книжка студента — the book of the student). 

У мовознавстві існують різні класифікації мов світу за їх структурою (див.: Типологічна класифікація мов).

Стосовно кількості мовців, що користуються певною мовою, розбіжності надзвичайно великі. За цим показником мови розташовані так (дані інтернету за 1999 рік): китайська (1223 млн. 307 тис), іспанська (332 млн.), англійська (322 млн.), бенгальська (189 млн.), гінді (182 млн.), арабська (174 млн. 950 тис), російська і португальська (170 млн.), японська (125 млн.), німецька (98 млн.), корейська (75 млн.), французька (72 млн.), в'єт-намська (67 млн. 662 тис), телугу (66 млн. 350 тис), маратхі (64 млн. 763 тис), тамільська (63 млн. 75 тис), турецька (59 млн.), урду (58 млн.), гуджараті (44 млн.),польська (44 млн.), українська (41 млн.; за кількістю мовців на 21 місці), італійська (37 млн.). Однак є понад 200 мов, якими користуються менше 1 млн. осіб. Є також мови, якими розмовляють сотні, десятки і навіть одиниці людей. Так, зокрема, нганасанською мовою(півострів Тай-світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 59 мир, Росія) в 1979 р. говорило до 800 осіб.,

кетською (на узбережжі Єнісею, Росія) — 684 особи, караїмською (Крим, Івано-Франківська область, Литва) — 535 осіб, іжорською і негідальською (Росія) — 224 особи, ітельменською та енецькою (Росія) — 200 осіб, лівською (Латвія) і керець-

кою (Чукотка, Росія) — 100, убихською (Туреччина) — декілька десятків осіб, а симською (басейн Єнісею, Росія) — декілька людей.

Є мови з давньою писемністю (санскрит, хеттська,

грецька, італійська, німецька, болгарська, українська

тощо); молодописемні (киргизька з 1924 p., гагаузька з

1957 p., сомалі з 1973 р., карагаська з 1988 p.). Існують

й такі мови, що не мають писемності (мови тубільного

населення Африки, Австралії та Америки; селькупсь-

ка, карельська, рутульська, енецька, нганасанська, чу-

лимська, ульчська в Росії; сокотрійська в Ємені, солон-

ська в Монголії; мегрельська, сванська і бацбійська в

Грузії, ягнобська в Таджикистані, талиська в Азер-

байджані та ін.).

Різняться мови й ступенем їх вивчення. Це стосується

і живих, і мертвих мов. Поки що недостатньо вивчені мо-

ви автохтонного населення Африки, Австралії та Амери-

ки. Не розшифровані ще пам'ятки нещодавно відкритих

(1964 р.) етруської та пунічної мов.

Неоднаковим є й функціональне навантаження мов.

Деякі мови виконують лише функцію розмовно-

побутового спілкування (племінні мови Африки, Австра-

лії, Америки, хіналузька мова в Азербайджані, дунган-

ська в Киргизії, мансійська в російському Заураллі та ін.).

Є мови національні, що обслуговують усі сфери діяльно-

сті нації (чеська, словацька, польська, болгарська, ли-

товська, українська та ін.). Є мови, які обслуговують де-

кілька націй. Наприклад, німецькою користуються нім-

ці, австрійці та швейцарці; іспанська обслуговує іспан-

ську націю і 20 націй Центральної та Південної Амери-

ки. Деякі мови є мовами міжнаціонального спілкування

(російська на території Російської Федерації). Існують і

міжнародні (світові) мови, зокрема англійська, арабсь-

'ка, іспанська, китайська, французька і російська. Це офі-

ційні робочі мови міжнародних організацій (ООН,

ЮНЕСКО та ін.), конференцій, з'їздів тощо. їх вивчають

у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах різних

країн як іноземні мови.

Порівняльне вивчення мов

Порівнюючи окремі мови, можна помітити, що між де-

якими з них є подібність. Так, зокрема, всі слов'янські мови

мають дуже велику кількість спільних слів. Наприклад:

1. укр. ворона,
2. рос. ворона,
3. серб. врана,
4. болг. врана,
5. польськ. wrona,
6. чеськ. vrana,
7. словацьк. vrana,
8. сон, межа,
9. сон, межа,
10. сан, меі)а,
11. сън, межда,
12. sen, miedza,
13. sen, mez,
14. sen, medza,
15. ходити, ти, п'ять
16. ходить, ты, пять
17. ходати, ти, пет
18. ходя, ти, пет
19. chodic, ty, piqc
20. chodit, ty, pet
21. chodif, ty, pat'

Надзвичайна близькість слов'янських мов навела вче-

них на думку про спільність їх походження, тобто вони

мали спільного предка — мову-основу, або прамову, яка

існувала до V—VI ст. н.е.

Таким же чином була виявлена близькість німецької

та англійської мов. Пор. нім. Mutter "мама", Vater "бать-

ко", Blut "кров", fallen "падати", gut "добрий" і відповід-

ні англ. mother, father, blood, fall, good.

Багато спільного є в словнику слов'янських і деяких

європейських та азійських мов. Пор.: укр. брат, лит.

broterelis, д.-інд. bhrdtd, авест. brdtar, гр. фрйтєр, лат. frdter,

ірл. brathir, гот. bropar, тохар, pracar; укр. ніч, д.-інд.

nak(t), лит. naktis, гр. vo£, лат. пох, гот. nahts, нім. Nacht,

англ. night; укр. м'ясо, д.-інд. mdmsdm, гот. mimz, прус.

memsd; укр. око, лит. akis, вірм. akn, лат. oculus; укр. ніс,

лит. nosis, д.-інд. ndsd, нім. Nase, англ. nose; укр. живий,

лит. gyvas, д.-інд. jlvds; укр. нині, гр. vvv, нім. nun, лат.

пйпс, лит. гам; укр. два, лит. dii, д.-інд. dvdu, тадж. gy,

лат. due, гр. 8vo, алб. du, англ. two [tu:j; укр. три, д.-інд.

trdyas, лит. trys, гр. треті;, лат. ires.

Однак використання словникових подібностей для об-

ґрунтування спорідненості мов і їх класифікації за ступе-

нем спорідненості не є надійним критерієм. Річ у тому,

що слова легко запозичуються і в такому разі близькість

словникового складу є наслідком контактування мов. Так,

скажімо, в японській мові числівники від 1 до 6 такі самі,

як у тибетській. З'ясувалося, що вони запозичені з тибет-

ської мови 1000 років тому, коли японці мали тісні кон-

такти з Китаєм (тибетська мова поширена в Китаї). Пор.

ще: слово комбайн зараз є майже в усіх мовах, тоді як у

Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 61

близьких мовах можна віднайти різні слова на означення

предметів та понять, що здавна є в усіх культурах, як,

наприклад, укр. осінь і чеськ. podzim, укр. підлога і рос.

пол.

Найдостовірніші дані про спорідненість мов можуть бу-

ти отримані при порівнянні морфем, особливо закінчень.

Набір їх невеликий, що пояснюється обмеженістю набору

граматичних значень у всіх мовах світу. Вони є відносно

стійкими (з усіх звуків кожної мови в закінченнях вико-

ристовується незначна кількість, що полегшує встанов-

лення відповідників між мовами). 

Наприклад: д.-укр.

кс-мь, д.-інд. ds-mi, хет. es-mi "я є", що дає можливість

реконструювати спільну праформу *es-mi; д.-укр. кс-ть

(вживається і в сучасній українській мові), д.-інд. as-ti,

хет. es-ti "він є", що дає можливість трактувати їх як по-

хідні від давнішого *es-ti. На цій основі можна припуска-

ти, що ще в більш далеку епоху (2—3 тис. років до н.е.)

існувала спільна мова-основа (індоєвропейська прамова).