Українська латинка: утопія чи неминучість?

Фундатором ідеї латинізації українського письма прийнято вважати етнографа і мовознавця Йосипа Лозинського, що виступив з відповідною пропозицією 1834 року. Однак перші поодинокі спроби відтворити українську мову за допомогою латиниці відомі науці ще з XVIІ стол., зокрема, на них можна натрапити в працях польських учених, де порушено тему культурного життя тогочасної України, і трохи згодом у документах Руського Воєводства Речі Посполитої. Незважаючи на свою давність, питання доцільності адаптації латиниці до українських мовних реалій та її подальшого впровадження є досить актуальними й понині.

Періодизація розвитку української мови

Періодизація

Хронологія історії української мови, що її викладено нижче, поєднує два підходи: історичний (розвиток української мови у рамках тих держав, де нею послуговувалися) та «джерельний» (кожному періоду притаманні певні джерела, з яких можна зробити висновок про різні зміни насамперед у фонетиці мови, за Ю. Шевельовим).

З точки зору функціонування української мови в державах, які існували на українських землях, можна виділити такі періоди:

О. Царук - походження української мови

Новаторською гіпотезою походження української мови є концепція Олександра Царука — після поглиблення диференціації праслов'янського ареалу слов'янство розподілилося на дві великі групи: словенську й антську.

Історія української мови за Ю.Шевельовим

Українська мова (вимовляється [ukrɑ'jınʲsʲkɑ 'mɔwɑ]) — мова, поширена у південно-східній Європі, належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Єдина державна мова в Україні, одна з трьох офіційних мов у Придністров'ї та одна з офіційних мов частини Сербії. Історично також була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

Українською мовою говорять в Україні, прикордонних територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українці[1], а також у країнах, куди свого часу виїхало чимало українців (українська діаспора)[2].

ІВАН ОГІЄНКО - XVI. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА ПІД СОВЄТАМИ

Мій опис розвою української літературної мови був би не повний, коли б я не розповів іще про теперішній стан його під совєтами, з 1919 року починаючи, цебто з того часу, коли нова совєтська Росія окупувала Україну. Життя української літературної мови під совєтами надзвичайно цікаве й глибоко трагічне, широкому громадянству мало знане. Національна політика большевицької влади кілька раз мінялася, але мінялася тільки назовні, бо в своїй істоті вона супроти української мови постійно була й є незмінна — послідовно ворожа, а мінялася тільки ступінь цієї ворожости.