.jpg)
Украї́нська лати́нка (також Latynka або Łatynka) — спільна назва різних варіантів латинської абетки для запису української мови.
Деякі з них лишилися проектами, а деякі були у відносно активному вжитку певний час.
Фактично можна виділити три типи української латинки — на основі польської абетки, на основі чеської абетки та на основі англійського правопису.
Перша стандартизована латинська абетка для української мови, укладена 1834 року, мала в основі польський правопис. Попри невдачу в намаганнях замінити нею кирилицю, цю абетку продовжували іноді вживати для друкування українських книг у Австрії, міжвоєнній Польщі та навіть під час Другої світової війни.
Друга спроба завести латинку для українського правопису 1859 року — цього разу на основі чеського алфавіту — також зазнала невдачі. Ця абетка не здобула практичного визнання у 19 століття, проте стала основою для подальших розробок української латинки у 20 та 21 століттях. Сучасні неофіційні стандарти більшою чи меншою мірою збігаються саме з нею.
Фактично можна виділити три типи української латинки — на основі польської абетки, на основі чеської абетки та на основі англійського правопису.
Перша стандартизована латинська абетка для української мови, укладена 1834 року, мала в основі польський правопис. Попри невдачу в намаганнях замінити нею кирилицю, цю абетку продовжували іноді вживати для друкування українських книг у Австрії, міжвоєнній Польщі та навіть під час Другої світової війни.
Друга спроба завести латинку для українського правопису 1859 року — цього разу на основі чеського алфавіту — також зазнала невдачі. Ця абетка не здобула практичного визнання у 19 століття, проте стала основою для подальших розробок української латинки у 20 та 21 століттях. Сучасні неофіційні стандарти більшою чи меншою мірою збігаються саме з нею.
