Суржиком називаємо суміш двох мов, зокрема для Слобожанщини — це мішанина української й російської.
Наприклад, “кидається в очі” (рос. “бросаться в глаза”). Слово “кидатися” в українській мові означає “швидко йти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь”.
Отже, “кидатися в очі” — це швидко прямувати комусь в очі? Навіть страшно.
А чого варті слова “дєньгі”, “січас”, “підьом”, “нє”, “как діла” або сестри “тудою” і “сюдою”?
Або слова "вопше", "канешно", " Я поняв", " Прівєт!", "дєвушка" послідний", " слідуючий", " получаєсі" , "даже" " тоже" і багато інших
Ми купуємо “пічення”, “кохве”, “сахарь”, “канхвєти”, взуваємося в “ботінки”, “обувку”, “хвастаємся” новими “тухлями” та “світером”, який так нам “ідьот”, йдемо лікуватися “у больницю” й купуємо в аптеці “лікарства”, отримуємо “замічанія” і при цьому не “замічаємо”, наскільки засмічуємо свою мову. Суржик шкодить не тільки українській мові, це вияв неповаги й до російської мови.
