Орфоепія - це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови.
Предметом вивчення орфоепії є:
o звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не загалом, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам);
o правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних);
o правильна вимова звукосполучень;
o правильна вимова окремих слів та їхніх форм.
Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам.
Практичне значення орфоепії винятково важливе, оскільки дотримання орфоепічних норм, як й інших літературних норм, удосконалює мову як засіб спілкування, полегшує обмін думками. Унормована вимова є однією з ознак культури мовлення.
