Протягом багатьох десятиріч, а то й століть, народи, що нині мають власні держави, перебували у складі Російської імперії. Вона укладала в єдині політико-адміністративні рамки безліч різних етнічних і релігійних компонентів, які позбавляла державної самостійності, зберігаючи за ними деяку культурну автономію і забезпечуючи ту стабільність, в умовах котрої вони могли співіснувати і змішуватися на єдиній території.
Однак російську "універсальну державу", як і всюди, вважали знаряддям панування меншості, й утиски — соціальні та національні — були для неї природним механізмом регуляції. Влада відчувалася як тягар для всіх підданих.
