Прачеська мова

Прачеська мова

Найдавніший період розвитку чеської мови як самостійного припадає на період з кінця 10 в.н.е. - до середини 12 ст.н.е.

Ця стадія розвитку мови доступна лінгвістам лише в реконструкції. Від цього періоду не залишилося письмових пам'ятників.

Функцію літературної мови в цей час виконувала латинь, меншою мірою - старослов'янська мова.

Найбільш ранні зміни в праслов'янській мові були однакові для всіх західнослов'янських говірок: насамперед це була палаталізація ch в š (vьšь všechen), в той час як в східнослов'янських і південнослов'янських варіантах виникло s (vьsь).

У 9-му столітті сталося кілька явищ:

- Падіння і вокализация скорочених (ерів) - відповідно до т.зв. "Правилом Гавлик" (непарні єри відпали, а парні в сильній позиції вокалізованих - рахуючи від кінця слова): b'z'> bez, b'za> bza, později bezu)

- Контракція буквених груп голосна + j + голосна (dobriji> dobr'í, dobroje> dobré)

- Спрощення носових голосних: ę [ẽ]> ä і ǫ [õ]> u.Падіння непарних еров завершило процес протиставлення в мові м'яких і твердих приголосних, а також - до чергування протетичної о / е.

Також більш явним стало протиставлення голосних по довготі (довгі / короткі). Якраз утворення корелятів по довготі призвело до остаточного падіння еров, тому що у них не було "довгої" пари. Пізніше відбулася депалаталізація приголосних перед e та ä. Таким чином у мові стали рідше зустрічатися м'які приголосні, але разом з тим протиставлення палатальних і непалатальних приголосних посилилося.

Наприкінці 12-го століття також відбулася зміна 'ä> ě і ä> a. Голосні ділилися на передні (ä, e, i, ě) і задні (a, o, u), при цьому у передніх були свої задні варіанти, а у задніх - передні. Всі голосні могли бути довгими і короткими. Приголосні ділилися на тверді (b, p, v, m, t, d, r, l, n, c, z, s, k, g, ch) і м'які - палатальні (t ', d', r ', l ', n', c ', s', z ', č, š, ž, j, ň).

Це розділення мало основоположне вплив на подальший розвиток мови. У відмінюванні імен відбувається заміна традиційного поділу на класи по закінченнях основи - діленням родовим (на жіночий, чоловічий, середній рід).

Цей поділ грунтується, насамперед, на значенні слів. Існувало три граматичних числа: єдине, множинне і подвійне число В відмінюванні дієслів теж використовується подвійне число.

Для вираження дії в минулому використовуються аорист, імперфект і перфект. Для вираження дії, що сталася раніше іншої дії в минулому використовується плюсквамперфект. 

Майбутній час ще не закріплено, часто використовується теперішній. Протиставлення дієслів по виду (досконалий і недосконалий) теж ще не сформовано. Є й двовидові дієслова, і безвидові.