Відокремлення регіонів

До літа 1918 р. від Росії відокремилися такі регіони:

— Польща, Литва й Україна, які виступили як нові національні держави під німецьким протекторатом;

— Естонія, Латвія й більша частина Білорусії, також окуповані німцями;

— Фінляндія (під німецьким захистом);

— Бессарабія (возз'єднана з Румунією);

— Грузія, Вірменія, Азербайджан.

Незрозумілою залишилася ситуація на Північному Кавказі, у Середній Азії та Сибіру, де один одному протистояли національні автономні рухи, більшовики і російські контрреволюційні сили.

Наприкінці літа 1919 р. національні уряди, "білі", іноземні держави, які організували інтервенцію, а також Польща і Румунія контролювали ще більше областей колишньої Російської імперії.

Колишня велич зменшилася до обсягів центральної великоруської області, її основного ядра. Більшовики втратила майже всі території, здобуті Росією, починаючи з XVII ст. Здавалося, багатонаціональна імперія наказала довго жити.