БОРОТЬБА НАРОДІВ КОЛИШНЬОЇ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ЗА ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА САМОВИЗНАЧЕННЯ ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 р.- БІЛОРУСІЯ

Після революції 1917 р. молодій радянській державі вдалося не тільки перемогти ворожі сили, а й знову об'єднати багатонаціональну імперію, що розпалася. Можна назвати такі причини:

— підтримка величезними народними масами більшовиків, котрі обіцяли за допомогою потужної агітаційно-пропагандистської діяльності досягнення соціальної справедливості: знищення класового гноблення, приватної власності, експлуатації, наділення селян землею, вирішення національного питання;

— політичні прорахунки їхніх супротивників, які закликали до відновлення старих порядків, ігнорували народні сподівання, особливо у питаннях про землю, мир, знищення національних утисків і нерівності, що звужувало соціальну базу антибільшовицьких сил;

— недостатня згуртованість і неузгодженість дій сил опозиції, амбіційність їхніх лідерів, спроби спиратися на інтервенціоністські сили;

— організованість, згуртованість комуністичної партії та використання нею патріотичних настроїв, спрямованих проти іноземних інтервентів і тих, хто вдався до їхньої підтримки;

— боєздатність Червоної Армії, яка, з одного боку, мала стратегічно вигідне розташування в центрі Росії, що давало змогу використовувати всі економічні і стратегічні переваги при організації воєнних дій, а з іншого — її застосовували як засіб насильства;

— втома населення через безвладдя, його байдужність до подій у країні, бажання спокою і наведення порядку, віра у "свою народну владу";

— спад національних рухів, які лише умовно були підтримані широкими народними масами.
Білорусія

З курсу "Історія України" добре відомий драматичний перебіг подій в України який передував установленню радянської влади. Менш драматично відбувався розвиток національного руху в Білорусії частину території котрої також окупували німці.

Єдина національна партія — Білоруська соціалістична громада — не мала масової підтримки серед селянства, яке на той час становило понад 90 % білоруського населення. 

Під впливом піднесення українського національного руху представники білоруської інтелігенції та солдатських мас створили білоруську Раду. Проте вона одержала підтримку з боку нечисленних прихильників. 

Тому в суспільно-політичному житті перші позиції посіли соціалістичні партії, які об'єднували здебільшого російське і єврейське міські населення. Цей фактор став визначальним у подальшому політичному розвиткові Білорусії.


Білорусія була дуже бідним краєм, де національний рух перебував на зародковій стадії розвитку. Однак вона одержала статус суверенної республіки із розрахунком на те, що вона, з одного боку, покаже зразок зближення з Росією, а з іншого — допоможе "здобути" Литву. У лютому 1919 р. на з'їздах Рад Білорусії й Литви за ініціативи місцевих більшовиків, здебільшого росіян, було проголошено союз двох республік. Це зробило Литву, яка завжди прагнула незалежності, частиною штучно створеної білорусько-литовської спільноти, де більшість населення, насамперед білоруського, прихильно ставилося до Росії. Здійсненню задуму завадила Польща, яка окупувала ці території. Окупованою німецькими військами була більша частина Прибалтики, що перешкодило втягненню її в орбіту майбутнього Радянського Союзу.