НАГОЛОС

Наголос - це виокремлення одного зі складів слова засобом посилення голосу.

Якщо в слові є два або більше складів, то один з них вимовляється з більшою силою і зростає його тривалість.

Звук і склад, на які падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші звуки і склади - ненаголошеними. Кожне самостійне слово має наголос.

Розрізняють наголос словесний і логічний. Словесний наголос в українській мові вільний, бо не закріплений за певним складом. Наголошеним може бути перший, другий, третій, останній склад: вільний, писа-ти, ма-лю-вати.

Словесний наголос також рухомий, бо може змінювати своє місце у формах того самого слова: пишу - пишеш - напиши.

Наголос може виступати засобом розрізнення лексичного і граматичного значення: замок - замок, сестри - сестри.

Деякі слова мають подвійний наголос: помилка - помилка, договір -договір.

Багатоскладові слова, крім головного (обов'язкового), мають наголос побічний (слабший) [']: багатонаціональний.

Крім словесного, виділяють ще логічний (фразовий) наголос, що виявляється тільки в реченні. Він падає на слово чи такт, що несе на собі смислове навантаження.

Логічний наголос має велике значення для правильного розуміння висловленої думки.