Фонетична транскрипція - графічна фіксація всіх мовних звуків, що реально вимовляються у потоці мовлення (точний запис звуків). Вона грунтується на таких вимогах:
1) кожна літера позначає один і той самий звук;
2) кожен звук позначається завжди тією самою літерою.
Для запису фонетичною транскрипцією послуговуються українською абеткою, але без літер я, ю, є, ї, щ та ь, що не позначає звука. Крім того, у фонетичній транскрипції використовують додаткові надрядкові, підрядкові знаки:
1) наголошеність голосного позначається вертикальною рисочкою справа біля літери, що позначає наголошений голосний - [']: [о%с'ін'] - осінь;
2) м'якість приголосного - скісною рисочкою справа наліво над літерою з правого боку [^: [л'он] -льон;
3) напівпом'якшеність - апострофом у тому самому місці, що й м'якість - [']: [б'іілка] - білка;
4) подовжені приголосні звуки позначаються однією літерою, після якої ставиться двокрапка: [с'Рл': у] - сіллю;
5) звука [дж], [д$], [дз ] позначаються двома літерами, об'єднаними в одну дужкою зверху [да], [ДЗк];
6) нескладотвірний характер голосних позначають дужкою над літерами ї, у, що виникають на початку слова: [учо%ра] - вчора, в середині слова після голосного: [шоук] - шовк чи в кінці слова після голосного: [гаї] - гай, [ходи'у]-ходив;
7) наближеність одного звука до іншого (нечітка вимова ненаголошених) позначається двома літерами: [є11], [и8], [0у]: [сеило] - село, [жист ':а%] -життя, [зсУзу'л 'а] - зозуля;
8) паузи між словами позначаються вертикальною рискою, а більші, зокрема між реченнями - двома (у записах не вживаються розділові знаки);
9) текст, записаний фонетичною транскрипцією, береться в квадратні дужки.
Немає коментарів:
Дописати коментар