Русины (укр. Русини, словацькы Rusíni, польскы Rusini, сербскы Русини, Rusini) — выходославяньска етнічна ґрупа.
Обсяг - Населїня, підґрупы і множество
Русины населяют Закарпатьску область Україны, Выходне Словеньско (северовыход Пряшівского края) і часть польскых Бескид; дакотра часть з них жыє в країнах, де ся переселили в часї послїднїх стороч — Мадярьску, Сербії (в Войводинї, де є їх язык признаный як єден з офіціалных языків края), Румунії, Молдавії, Хорватiї, США, Канадї, Австралії, Росії. Помімо самоназываня «Русины» і «Руснакы», тыж ся называють другыма народами як Угрорусины, Угрорусы, Карпатороссы, Рутены.
Русины даякый час назад были включены в список націй UNPO. Теперь Русинів в списку націй UNPO нїт.
По україньскім списованю населїня в 2001 року, в Закарпатской области было зареґістровано 10 090 Русинів. Списованя людей в року 2002 в Польску — 5 863 Лемків (підґрупа Русинів), списованя людей року 2002 в Войводинї — 15 626 Русинів, в Мадярьску 2001 — 2 079 людей.
Етнічна теріторія карпатьскых Русинів
Русины — четвертый выходославяньскый народ, знамый під менами: Руснакы, Угрорусины, Угрорусы, Карпатороссы, Рутены, Русины. На початку становлїня штатности выходных славян — Києвской Руси, земли Русинів населяли Славяне: Білы Хорваты, а Чорны Хорваты населяли Чехы і южне Польско. Земля Русинів з тых часів ся зове Підкарпатьска Русь. В составі Чехословакії єй называли Підкарпатьска Русь, а в составі Угорьска ся называла Руська Крайна. В X-XI сторочах Підкарпатьска Русь належала до Києвской Руси і з той причіны выходны Славяне Підкарпатя сохраняють свій етнонім «Русины», несмотрячі на періпетії історії. Австроугорьскы уряды хосновали златинізованый етнонім: «рутены» деріват од «Русины». В часї XI-XIII віків угорьскы феодалы поступно заберали земли Русинів за «засечной лініов» — граніцёв края, поступно єй посували по Підкарпатю ку підножаю гор. Правне включіня Підкарпатьской Руси до Угорьского кралёвства ся дїало в XIII-XIV віках. Грамоты зафіксовали обшырну катеґорію выходославяньскых назв поселїня, говорячіх о прожываню там в проїднаванім часї выходных Славян.
А Києвска Русь, ослаблена сепаратізмом містных урядів — князькыма конфліктами, впала під ударами татаро — монґольского . В резултатї тых подїй Підкарпатьска Русь до початку XX віка належала Угорьскому кралёвству.
Земли днешнёй Білорусії і Україны вошли до нового центра Земли Русской — Великого Княжества Литовского. Галицька Русь вошла до Польского кралёвства. Владимиро — Суздальска Русь была під пальцом Золотой Орды і лем севері Новгородска Земля — «република» Людовой рады сохранила незавіслость (тоту землю шкандинавцї называли країнов міст (городів) — «Гардарика». Потім Велике Княжество Литовске ся споїло з Польскым кралёвством в Речь Посполиту и землї Білорусії остали під котролёв Вильнюсу, што і послужыло к становлїню білоруского народа.
Православна Церьков Підкарпатьской Руси змушено вступила в унію з Рімом, уніатьску ґрекокатолицьку церьков 24 апріля 1646 року Ужгородской унії. З того моменту приналежность к уніатству стало ся етнічным сіґналом приналежности к славянскому етносу Русин. Як і скоре Русины упали асімілації. В резултатї асімілації Русинів і страты языка, уніаты ся появили серед Румунів, Мадярів і Словаків. Етнічна теріторія Русинів ся поступно зменшовала і в серединї XIX стороча она невелё перевышовала 50 тісяч кв.км.
В року 1910 в многонародностнім Угорьскім кралёвстві русиньскоязычного населїня убыло до 2,6 % в резултатї асімілації Русинів, а чісло уніатів ся знижыло з 5,4 % незначно до 5,2 %. Потомкы Русинів што стратили язык ся старали сохранити приналежность ку уніатству. В року 1910 множество Русинів было таке: уніатів 472 тісяч, католиків 3 тісяч, а православных ся сохранило лем 7 тісяч.
Приятя уніатства евідентно загамовало Русинів од веце швыдкого темпа асімілації. Множество уніатів у другых етніках реґіону в резултатї асімілації Русинів была в року 1910 така: мадярьскоязычны уніаты 247 тісяч, румуноязычны уніаты 121 тісяч, і словакоязычны 102 тісяч. Во взаємноодношінях Русинів зо Словаками скоре ішов процес не асімілації, але процес консолідації славян Угорьска, языкы котрых дуже подобны.
Взникло переходне субетнікум словако-рутены по вірї ґрекокатолици, а по языку переходный діалект словацького языка. Множество словако—рутенів в року 1830 была 12 тісяч, і к 1910 достигла уж 110 тісяч людей. В резултатї асімілаторской політікы австроухорьскых урядів в Підкарпатьскій Руси ішов інтензівный процес знижіня чісла русиньскоязычных сел, аналоґічный процесам в Ґерманії, знижіня чісла славяноязычных сел у лужічанів в Полабскій Сербії і поморянів-кашубів в Поморянії. В року 1810 в Підкарпатю было русиньскоязычных сел 776, в 1830 756 сел, і в 1880 їх остало лем 517.
Несмотря на асімілацію Русинів і їх еміґрацію за океан асіміляцію Русинів, їх множество ся звекшовало. В року 1810 Русинів-уніатів было 430 тісяч, в 1910 Русинів было 482 тісяч, в 1930 достигла 570 тіс., а в 1979 978 тіс. людей. На теріторії Словеньска ся множество Русинів зменшало, в року 1810 їх было 153 тіс., в 1900 — 83 тіс., а в 1980 їх остало 47 тісяч. В Румунії теперь русиньскоязычного населїня остало 32 тісяч людей і суть концентрованы в основнім на ріцї Русковой. В Мадярьску русиньскый язык вышов з хоснованя. В Румунії іщі жыють Українцї в Буковинї и Липоване — руськы в делтї Дуная і містї Тульча.
на Словеньску
На выходї превладають Русины, на западї суть лем дакотры з русиньскых сел. Крайнов западнов точков є Остурня (49°20′00″N 20°14′00″E scale= should be scale: in {{Coord}}) у Старой Любовнї.
Списованя людей на Словеньску в року 2001 зазначіло 24 201 Русинів.
Найвекша концентрація русинського і україньского (у выбраных народностей почас списованя людей) населїня ся находить в окресах Міджілабірцї і Свідник. Русиньске населїня Словеньска є концентроване передовшыткым в селах в горьскых масівах Спішска Маґура, Левочскы Верьхы, Черґов, Низкы Бескиды, Сланьскы Верьхы, Вигорлат, Буковскы Верьхы.
Списованя людей на Словеньску в року 2001, русиньске і україньске населїня в процентах
Окрес %
Окрес Міджілабірцї 45,4
Окрес Свідник 13,0
Окрес Снина 11,6
Окрес Стропков 6,1
Окрес Гуменне 5,0
Окрес Бардеёв 4,2
Окрес Стара Любовня 4,5
Окрес Пряшів 1,4
У карпатьскых Русинах екзістують силны процесы асімілації. Веце точный образ даколишнёго заселїня краю Русинами може дати процентове населїня православных і ґрекокатоликів:
Списованя людей в року 2001 на Словеньску, православне і ґрекокатолицьке населїня в процентах%
Окрес Міджілабірцї 84,5
Окрес Свідник 56,3
Окрес Стропков 48,3
Окрес Собранцї 43,9
Окрес Снина 43,2
Окрес Стара Любовня 33,0
Окрес Михалївцї 25,6
Окрес Бардеёв 24,5
Окрес Воронов над Топлёв 24,4
Окрес Требішов 24,2
Окрес Гуменне 21,2
Окрес Сабінов 11,3
Окрес Ґелніца 10,6
Окрес Пряшів 8,8
Література
Magocsi, Paul Robert. Encyclopedia of Rusyn History and Culture, Toronto, University of Toronto Press, 2002, ISBN 0-8020-3566-3. О книге:[1] Содержание, популярные отрывки:
Henri Baerlein, In Czechoslovakia’s hinterland, Hutchinson, 1938, ASIN B00085K1BA
Bidwell Ch.E. The Language of Carpatho-Ruthenian Publications in America. Pittsburg, 1971.
Додав: Вірст.
Немає коментарів:
Дописати коментар