Періодизація - ІІІ тис. до н. е. — сер. XIV ст.

В цей час відбувалося виділення української мови з праслов'янської, мови Русі.

Ю. Шевельов виділяв у періоді з VII до кінця XIV два етапи розвитку української мови: протоукраїнський період VII-ХІ ст. (для якого немає джерел, написаних носіями мови на території України) та давньоукраїнський період ХІ-XIV ст. (який представляє значна кількістю писемних пам'яток церковнослов'янською мовою; для розуміння стану розмовної української мови мовознавці досліджують окремі «розмовні» елементи в іншомовних текстах).
Виділення української мови з праслов'янської

Приблизно у ІІІ тис. до н. е. з індоєвропейської прамови виділилася праслов'янська (спільнослов'янська) мовна єдність. Праслов'янська доба тривала близько 2000 років.

Можливе звучання праслов'янської мови[показати]Фонетичні зміни у праслов'янській мові у її пізньопраслов'янський період — І-V ст. н. е.

Перетворення (приблизно в І ст. до н. е.) дифтонгів [or + приголосний], [ol + приголосний], [er + приголосний], [el + приголосний] у [ro + приголосний], [re + приголосний], [le + приголосний] з подовженням або без подовження голосного: *orbota → робота.
Розвиток тенденції до зміни початкового довгого [ě] в [o] перед наступним складом з голосними [і] та [е] (у західнослов'янських мовах у [je]): *ědinъ, *ělenь, *ězero → один, олень, озеро, але у польській мові jeden, jeleń, jezioro.

Перехід (приблизно протягом II—III ст. н. e.) задньоязикових приголосних [g], [k], [x] перед ѣ, утвореним з дифтонга [oai] в середині слова перед приголосним та з дифтонгів [oаі], [еі] в закінченнях слів, у [dzʲ] (а пізніше у [zʲ]), [tsʲ], [sʲ] (у західнослов'янських мовах — в [dzʲ], [tsʲ], [ʃ]): в сучасних українських непрямих відмінках нога → на нозі

рука → в руці, муха → мусі.

Українська мова, найвірогідніше, сформувалася на частині тієї території, яка є слов'янською прабатьківщиною. До VI ст. праслов'янська мова була єдиною.

Після вторгнення гунів та аварів слов'яни почали активно переселятися на нові землі : на Балкани, у Центральну та Північносхідну Європу.

У період з VI до IX — X ст. говори праслов'янської мови стали окремими мовами.

Додав Вірст.