Варіанти англійської

Був у мене один друг. А у друга була ідея-фікс: надолужити згаяне в молодості і вивчити нарешті англійську. Але оскільки він перебував у зрілому віці, його незнання англійської поєднувалося з різноманітними знаннями про англійську і про те, як її треба викладати. Він, наприклад, вважав, що вчитися варто тільки індивідуально і обов'язково з гарним вчителем, якого я йому періодично шукала.

І ось одного разу я наблизилася до мети. Мене познайомили з викладачем вищого класу: освіта - факультет іноземних мов, абсолютно правильна англійська, досвід викладання за традиційною, комунікативної та комбінованої методиками, вміння та навички індивідуального "натаскування" і постановки вимови. Останнє - справжній британський акцент, що не залишає ніяких сумнівів, що перед тобою англієць, - убило мене остаточно. Однак підкований приятель не підтримав мого ентузіазму:
 - Навіщо мені британський англійський, коли весь світ говорить на американському? Його-то і треба учити.
 Це дуже поширена думка насправді далека від істини. Хоча і твердження, що вивчати треба виключно британський варіант, не є  безперечним. Який англійський викладають іноземцям в англомовних і інших країнах, на якому англійському говорить "весь світ" і яку мову варто вчити - про це наші нотатки.Варіанти та діалекти 300 років тому існував один-єдиний варіант англійської. Той, на якому говорили в Британії. Ця мова і була принесена  британцями в новій землі. Америка, Австралія, Нова Зеландія, Індія, Азія і Африка заговорили по-англійськи. У кожному з цих місць англійська мова розвивалася по-своєму, збагачуючись і еволюціонуючи. І по неминучій закономірності поверталася на батьківщину - з емігрантами, товарами, технологіями, комунікаціями.Так що почнемо з того, що сучасна британська мова, перше, неоднорідна, по-друге, далека від класичного англійського, що існувало 3 століття тому. Усередині британського варіанту виділяються три мовні типи: консервативний англійський (conservative - мова королівської сім'ї та парламенту), прийнятий стандарт (received pronunciation, RP - мова ЗМІ, його ще називають BBC English) і просунутий англійська (advanced - мова молоді). Останній тип -  рухливий, саме він активно вбирає в себе елементи інших мов і культур. Advanced English найбільше схильний до загальної тенденції до спрощення мови. Зміни відбуваються насамперед у лексиці, однією з найбільш мобільних частин мови: виникають нові явища, які треба назвати, а старі набувають нових назв. Нова лексика приходить в британську молодіжну мову і з інших варіантів англійська, зокрема, американська.Проте ще більш змінна частина мови - це фонетика. Фонетичні відмінності повсюдні, і саме вони визначають в першу чергу той чи інший варіант або діалект мови. Скажімо, магазин англійці називають "шоп", а американці "шап"; любов у англійців "лав", у ірландців - "лів", а у шотландців - "лув"; день англійці вимовляють як "дей", а австралійці - "ді ". В Америці існує три основних діалекти: північний, центральний і південний. Кожен з них у свою чергу підрозділяється на декілька субдіалектів. Найбільш насичений і характерний - південний діалект, особливо каліфорнійський. Це квінтесенція того, що прийнято називати американським вимовою: "рикання", смачне жування, озвучення приголосних, укорочення голосних. Так, слово "бете" ("краще") перетворюється на "бедер". Ближче до класичної англійської - північний діалект, мова східного узбережжя, Новій Англії, куди свого часу прибули перші переселенці з Британії. У самій же Великобританії теж виділяється декілька регіональних діалектів: північний, центральний, південно-західний, південно-східний, шотландський, валлійський і ірландський.Один з цих діалектів - мова освіченого населення Лондона і південного сходу Англії - з часом придбала статус національного стандарту (RP). Її основу складає "правильний англійська" - мова кращих приватних шкіл (Eton, Winchester, Harrow, Rugby) і університетів (Oxford, Cambridge). Це і є той класичний, літературний англійський, який викладають, наприклад, в нашому інязе і який є базою будь-якого курсу англійської мови в лінгвістичних школах для іноземців.Ірландський, австралійський і новозеландський варіанти англійської, мабуть, найближче до класичного британському. Через географічну ізольованість ці країни не відчували сильного впливу інших мов і культур. Відмінності полягають головним чином знову ж у фонетиці - зокрема, в мелодиці. Це рівніша, "нейтральне" вимова, заміна "складних" звуків простішими, наприклад, міжзубного в словах that, think звичайним. Ірландці, крім того, не економлять звуки між приголосними, додають нейтральні: наприклад, film звучить як "філем". Ірландський англійський музичний, співучий - що йде від кельтського; для австралійського характерний повільніший ритм і рівна інтонаційна шкала.А ось Америка створила практично нову мову: зміни торкнулися не тільки фонетики і лексики, а й самої стійкої частини мови - граматики. Тому цілком природно, що спори ведуться в основному навколо двох варіантів англійської мови - британського і американського. Американський англійський називають спрощеною мовою. І це, мабуть, найточніше визначення, що відображає суть. Простим людям з різних країн, що відправлялися в Америку в пошуках щастя, потрібний був такий же простий і нехитрий спосіб спілкування. Рафінований мова англійської аристократії зовсім не підходила для цих цілей. Та й мало хто з переселенців володів ним. В основу американського варіанту ліг розмовний англійський, мова торговців, буржуазії, що народжується. Але, як відомо, не тільки британці та ірландці освоювали Америку. Туди потягнулися народи зі всієї Європи: французи, іспанці, скандинави, німці, слов'яни, італійці. Нової нації був потрібний об'єднуючий елемент, який допоміг би подолати національні відмінності. Таким елементом і стала перетворена англійська мова. Він неминуче повинен був стати простіше в листі, вимові, граматиці. І так же неминуче ввібрати в себе елементи інших мов. На відміну від британського варіанту американська англійська більш гнучкий, відкритий до змін і легкий для сприйняття. Зокрема, тому він і отримав більшого поширення в світі. Це мова нового покоління без певної національності і місця проживання, вихованого на масовій культурі.