Ім’я Адама Міцкевича набуло для поляків особливого значення. Він вважається символом національної своєрідності, гідності польського народу, який вів багатовікову боротьбу за отримання незалежності. Творчість Міцкевича прийнято розподіляти на три періоди: - ранній, віленсько-ковенський (до 1824). Кращими творами цього періоду вважають “Оду до молодості” (1820) “Балади й романси” (1822), поему “Гражина” (1823);
- російський (1824 – 1829) – “Кримські сонети” ( 1826 ), “Конрад Валленрод” (1828);
- період еміграції (1830 – 1855) – закінчено “Дзяди”, створено “Пана Тадеуша”.