Образ дитинства в творчості Б.Д.Грінченка
Анастасія Юріївна КРИКУН,
викладач кафедри методики та психології
дошкільної і початкової освіти ІППО КМПУ ім.Б.Д.Грінченка.
Я безжурний веселощів спів
Обминав на своєму віку,
Свою силу віддав без жалів
Я на працю поважну й тяжку…
В вічі глянуть не сором людям,
Озирнувшись на довгу путь:
Я свій хліб заробив собі сам,
З мого хліба і люди живуть.
Борис Грінченко.
В автобіографії Бориса Дмитровича Грінченка ( 9.12.1983-6.05.1910) є рядки про дитинство, які проливають світло на всю його долю: «Писати я почав дуже рано – ще шестилітнім хлопчаком, але по-московському, бо українську мову з нашої сім'ї було вигнано яко мужицьку… Але одного разу (був тоді в третьому класі), почув, як одна пані похвалила при мені українську мову Т.Шевченка. Став писати по-українському, а вдома знайшов «Кобзаря» в батька в скрині, і враження від цієї книги покрило всі враження, які мав досі від книг…».
Анастасія Юріївна КРИКУН,
викладач кафедри методики та психології
дошкільної і початкової освіти ІППО КМПУ ім.Б.Д.Грінченка.
Я безжурний веселощів спів
Обминав на своєму віку,
Свою силу віддав без жалів
Я на працю поважну й тяжку…
В вічі глянуть не сором людям,
Озирнувшись на довгу путь:
Я свій хліб заробив собі сам,
З мого хліба і люди живуть.
Борис Грінченко.
В автобіографії Бориса Дмитровича Грінченка ( 9.12.1983-6.05.1910) є рядки про дитинство, які проливають світло на всю його долю: «Писати я почав дуже рано – ще шестилітнім хлопчаком, але по-московському, бо українську мову з нашої сім'ї було вигнано яко мужицьку… Але одного разу (був тоді в третьому класі), почув, як одна пані похвалила при мені українську мову Т.Шевченка. Став писати по-українському, а вдома знайшов «Кобзаря» в батька в скрині, і враження від цієї книги покрило всі враження, які мав досі від книг…».
