Важливим лексичним засобом вираження ввічливості в листах українських письменників і культурних діячів ХІХ – початку ХХ століття були звертання пані, панно. Як стверджує дослідниця історії мовного етикету О.Миронюк, вже в пам’ятках української мови ХІV ст. стосовно осіб жіночої статі вживалася гонорифічна лексема пані, а гоноративи пан, панове, пані, панна були обов’язковим засобом вираження ввічливості в ХІХ столітті [Миронюк 1993 : 13,17].
На функціонування цих іменників в етикетній ролі в українській народній поезії та мовленні галичан мовознавці вже звертали увагу: [Журавльова 1993 : 82-84; 1997 : 111-112]; [Богдан 1998 : 154-161]; [Кононенко 2002 : 27-28].
