Людина зробила землю матінкою-годувальницею, докладаючи зусиль, поливаючи її трудовим потом.
Але не завжди людина мала змогу вільно працювати на землі, обробляти її, бо не було того заповітного шматочка. Так жили на українських землях знедолені селяни, працюючи на багатіїв — власників землі. Тяжку селянську долю, трагізм життя бідних людей зобразив у своїх творах В. С. Стефаник — славний представник демократичних українських письменників кінця XIX — початку XX ст. "Я люблю мужиків за їх тисячолітню тяжку історію... За них я буду писати і для них", — говорив письменник. І дійсно, В. Стефаник був співцем селянських дум, володарем дум селянських. Він створив ряд новел, які відрізняються глибинним змістом і витонченою художньою формою. І. Франко відзначав, що новели В. Стефаника схожі на народні пісні, в яких зображується неприкрашене життя, сумна дійсність.
