Самодійські мови

До живих самодійських (самоїдських) мов належать ненецька, нганасанська, енецька і селькупська. Користуються ними 35 тис. осіб. Функціонують в північноєвразійській тундрі від півострова Канін і ріки Мезень на Заході до півострова Таймир на Сході, а також у Тюменській і Томській областях та Красноярському краї (Росія).

Найпоширенішою самодійською мовою є ненецька (юрако-самоїдська). Нею спілкуються 24 тис. осіб у зоні тундри від Кольського півострова до правобережжя Єнісею. Писемність із 1932 р. - на основі латинської, а з 1937 р. - на основі кириличної графіки.

Нганасанська (тавгійська, тавгійсько-самоїдська) мова локалізована на півострові Таймир. У 1979 р. нею спілкувалося приблизно 800 осіб. Писемності не має.

Енецька (єнісейсько-самоїдська) мова використовується приблизно 200 особами на правобережжі нижньої течії Єнісею. Писемності не має.

Селькупською (остяко-самоїдською) мовою розмовляють приблизно 2 тис. осіб, на північному сході та на сході Західного Сибіру. Писемність створена в 30-х роках XX ст. на основі латиниці, а пізніше - кирилиці, однак із 50-х років XX ст. не використовується.

В останні роки в мовознавстві панує думка, що самодійські мови споріднені з фіно-угорськими, тому їх стали об'єднувати в одну велику уральську сім'ю.