Аустроазіатські мови

Аустроазіатська сім'я мов функціонує на північному сході й півдні Азії, а також на деяких островах Індійського океану. Заданими 1985 р., аустроазіатські мови мають 74 млн. 295 тис. носіїв. Найпоширенішими серед мов цієї сім'ї є в'єтнамська, кхмерська, нікобарська, нагалі, кхасі, санталі, палаунг, семанг.

В'єтнамська мова - офіційна мова В'єтнаму. Поширена також у Камбоджі, Лаосі, Таїланді, Новій Каледонії, Франції та США. Розмовляють нею 66 млн. 662 тис. осіб. Письмо з 1910 р. - на основі латинської азбуки (до 1910 р. використовували китайську ієрогліфіку).

Кхмерська мова - офіційна мова Королівства Камбоджі. Вживається також у В'єтнамі й Таїланді. Користуються нею до 8 млн. осіб. Писемність складово-фонетична, яка веде свій початок від індійського письма. Перші писемні пам'ятки відносять до VII ст.

Нікобарська мова поширена на островах Нікобарського архіпелагу в Індійському океані. Розмовляють нею 30 тис. осіб. Писемність уведена на початку XX ст. на основі латинського алфавіту.

Нагалі локалізована в штаті Мадх'я-Прадеш (Індія).

Майже всі носії цієї мови були знищені каральними загонами в 1870 р. Слово кагалі означає буквально "мова винищеного народу".

Мова кхасі поширена в Індії, а також у Бангладеш. Користуються нею 735 тис. осіб. Писемність на основі латинської графіки введена наприкінці XIX ст.
Австралійські мови

До сім'ї австралійських мов належать мови корінного населення Австралії. До початку європейської колонізації 300 тис. австралійців користувалися більш ніж 260 мовами. Тепер аборигенів стало менше (приблизно 160 тис). Значна частина мов перебуває на межі вимирання"

Для всіх австралійських мов характерне дрібне діалектне членування, через що носії різних діалектів погано розуміють один одного. Це стало підставою для деяких мовознавців уважати, що корінних мов в Австралії нараховується від 500 до 600. Є думка, що не всі австралійські мови споріднені і що вони об'єднуються в 16 різних сімей. Крім того, є 12 мов, кожна з яких представляє окрему сім'ю.

Найвідомішою австралійською мовою є аранта.
Палеоазіатські мови

До палеоазіатських мов входять чукотсько-камчатські, ескімосько-алеутські, єнісейські та юкагіро-чуванські мови. Загальна кількість носіїв цих мов становить 140 тис. Оскільки між цими мовами не завжди можна встановити генетичні зв'язки, то є підстави інтерпретувати палеоазіатські мови як умовно виділену мовну спільність генетично непов'язаних між собою мов.
Чукотсько-камчатська група

До цієї групи належать чукотська, коряцька, алюторська, керецька та ітельменська. Кількість мовців - 16,5 тис. осіб (дані 1979 p.). Поширені на Чукотці й Камчатці.
Ескімосько-алеутська група

До неї належать ескімоська й алеутська мови, поширені на Чукотському півострові (Росія), в північних районах Канади та Гренландії (Данія), а також на Алеутських островах (СПІА). Користуються ними майже 112 тис. осіб. За даними археології й етнолінгвістики, заселення ескімосами-алеутами району Берінгової протоки, а згодом районів Північної Америки відбувалося з північного сходу Азії декілька тисячоліть тому.
Єнісейська група

До неї належать кетська і симська мови. Локалізовані в Сибіру вздовж Єнісею. Кетською мовою в 1979 р. розмовляло 684 особи, а симською - декілька осіб.
Юкагіро-чуванська група

До неї належать зниклі мови, якими розмовляли племена, що займали територію Північно-Східної Азії і в ХУЛІ ст. були асимільовані росіянами та чукчами. Єдиною живою мовою цієї гілки є юкагірська, яка поширена в басейні рік Колима та Алазея. Розмовляють нею близько 250 осіб.

Окрему групу палеоазіатських мов представляє нівхська (гіляцька) мова, що локалізована на острові Сахалін і в пониззі ріки Амур. Розмовляють нею більше тисячі осіб. Писемність створена в 1932 р. на основі латинської графіки, а в 1953 р. переведена на кирилицю.