§ 12. ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. їх пишуть за певними орфографічними правилами, й вони є орфограмами.

1. Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з-: згаяти, зорати, зв 'язати, зробити.

2. У словах, корінь яких починається звуками [к], [п], /т/, [х]9 [фі, вимовляється і пишеться префікс с-: сказати, спитати, стерпіти, схвалити, сфотографувати.

3. Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголосними, то вживається префікс зі- (варіант префікса з-): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.

4. Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з літерою з: розвиднілось, безсистемний, возвеличити, черезплічник.

5. Префікси пре-, при-, прі- різняться значенням:

а) префікс пре- в українській мові виражає збільшену міру ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже: предобрий, премудро, пречудово;

б) префікс при- має значення приєднання, наближення: приписати, прилетіти, приклеїти; частковості дії: присісти, причинити; результату дії: приборкати, прив 'язати;

в) префікс прі- вживається у кількох словах: прізвище, прізвисько, прірва.

6. У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний не змінюється: відзначати, обстеження, міжрайонний, підходити, надрізати.

Додав: Вірст.