Основні й допоміжні літературознавчі дисциплін

Літературознавство — це наука про мистецтво слова. Вона сформувалася наприкінці XVIII — на початку XIX століть.

У літературознавстві виділяють три основні і ряд допоміжних дисциплін. Основними є: історія літератури, теорія літератури, літературна критика. Кожна з них має свій предмет і завдання.

Історія літератури (грец. historia — оповідь про минуле і лат. litteratura — буквенне письмо) вивчає особливості розвитку художньої літератури у зв'язках і взаємовпливах; роль окремих письменників і творів у літературному процесі; формування родів, видів, жанрів, напрямів, течій.

За новелами В. Стефаника - Селянська доля найважча

Земля... Неосяжні, безмежні простори... Якою дивною і прекрасною стає вона навесні, убрана оксамитом зелених трав, різноцвіттям, цвітінням усієї природи. 

Людина зробила землю матінкою-годувальницею, докладаючи зусиль, поливаючи її трудовим потом. 

Але не завжди людина мала змогу вільно працювати на землі, обробляти її, бо не було того заповітного шматочка. Так жили на українських землях знедолені селяни, працюючи на багатіїв — власників землі. Тяжку селянську долю, трагізм життя бідних людей зобразив у своїх творах В. С. Стефаник — славний представник демократичних українських письменників кінця XIX — початку XX ст. "Я люблю мужиків за їх тисячолітню тяжку історію... За них я буду писати і для них", — говорив письменник. І дійсно, В. Стефаник був співцем селянських дум, володарем дум селянських. Він створив ряд новел, які відрізняються глибинним змістом і витонченою художньою формою. І. Франко відзначав, що новели В. Стефаника схожі на народні пісні, в яких зображується неприкрашене життя, сумна дійсність. 

Маковей Осип - Біографія

Тиждень 21 серпня — 27 серпня 1998 р., №34 
Осип Маковей - галицький Орфей 
23 серпня 1867 року в Яворові на Львівщині народився Осип Маковей - поет, прозаїк, сатирик, публіцист, науковець, педагог, громадський діяч. 
Iз творами Маковея його земляки зазвичай знайомилися ще до того, як вміли читати. Наприклад, одним і найдавніших моїх спогадів є пісня, яку співали у свята мій дідусь, його сини, зяті й онуки: 
Ми, гайдамаки, вічно однакі - 
все проклинаєм ляцькеє ярмо; 
йшли діди на муки, 
йдем і ми, правнуки. 
Ми за народ життя своє дамо! 
Доки сусіди нам людоїди 
ми, гайдамаки, як були, так є; 
вже часи минули, як ми шиї гнули, 
і кожен з нас за всіх життя дає! 
Не тішся, враже, сорок поляже - 
тисяч натомість стане до борби - 
і ножі свячені на серця скажені 
наточать знов потоптані раби. 
Наша присяга: правда, відвага, 
пімста за кривди люта і грізна, 
що за народ нам і смерть не страшна! 

Іван Франко і Коломия

Причини, які спонукали Івана Франка покинути Львів та шукати порятунку у селі Нижньому Березові (тепер Косівського району) геніальний український поет і мислитель описав у листі до Михайла Драгоманова 26 квітня 1890 року: «Безтолковий процес, котрий упав на мене, як серед вулиці цегла на голову, і котрий скінчився моїм засудженням, хоч у мене не було за душею й тіні того гріха, який мені закидували, .., був для мене страшною і тяжкою пробою... Мене трактовано як звичайного злодія, посаджено між самих злодіїв та волоцюг... Та не сама  тюрма була для мене найтяжчою пробою: засуд Кримінального суду, а особливо те, що. я опісля застав на світі, сто раз тяжчий і несправидливіший засуд усеї суспільности, кинений на нас, страшне болів мене. Мене викинено з «Просвіти», заборонено приходити на «Бесіду»... Ті, котрі хотіли мати зо мною яке-небудь діло, зустрічались зі мною тільки в секреті, що мене ще дужче принижувало... Старші народовці і священики нас цуралися, при нас стояла тільки горстка молоді» (Франко Іван. Зібр. творів: У 50т.—Т.49.— С. 245—246). 
   Така важка атмосфера панувала у Львові весь час після виходу Івана Франка на волю аж до виїзду до Нижнього Березова. 
  

І.Франко та видатні діячі Галицького Відродження

І.Франко  та видатні діячі Галицького Відродження 

     Найвагоміші здобутки Галицького Відродження пов'язані з діяльністю Івана Франка. Універсальна особистість в історії світової культури, поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і організатор літературного життя. Його творчість стала основою комплексного вивчення зв'язків української та світової культур. 

     Творчість І.Франка відзначається самобутністю і водночас споріднена з новими явищами в європейській літературі кінця XIX ст. Його "Галицькі образки" — приклад цікавого експерименту: введення оповідних форм у поезію.

Із Собором у майбутнє - Іван Бокий

В історії кожної літератури є книги, які позначають віхи сходження культури того чи іншого народу до духовних висот людства. В українській літературі XX століття такою книгою, безперечно, є «Собор» Олеся Гончара, що завдав тоталітарній тиранії таких обвальних прорушин, за якими почався її розпад, крах.
   Цей етапний роман став у боротьбі з деспотією тією разючою, невідпорною зброєю, яка не просто привела до поразки гнилого режиму, а й вивела український народ на дорогу національного відродження. «Собор» виконав роль не стільки інструменту розвалу, скільки єднання, соборності сил українства для творення нового, демократичного устрою життя. А така книга, погодьтесь, важить більше, ніж просто видатне літературне явище. І щастя України, що вона в найтяжчі, найбезпросвітніші часи своїх борінь таке слово, таку духовну опору явила й пронесла крізь терни, бурі й вирви, озброєна непроминущими орієнтирами правди і мудрості.

Іван Франко

 Шановні добродійки і добродії!
      Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників — з Іваном Франком. Перед вами портрет Франка. Те, що ви бачите, хотів би трохи доповнити. Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергічне, уперте. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуси — стирчать. [...]
      Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою![...]
      Проте незвичайно здатна дитина научилась в сільській школі читати по-українському, по-польському і по-німецькому. За два роки батько оддає його в город Дрогобич, в нормальну німецьку школу при монастирі. Залякана сільська дитина, нечесана, погано одягнена стає жертвою школярів і грубих, неосвічених учителів. Його б'ють, з нього сміються.

Андрій Самійлович Малишко - біографія та творчість

Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті Обухові на Київщині. Сім’я, в якій ріс майбутній поет, була великою - одинадцятеро дітей, батько з матір’ю, старенька бабуся. Щоб прогодувати сім’ю, батько займався чоботарським ремеслом, а в засушливі роки ішов на заробітки в Таврію, в беріславські і каховські степи. 

У 1927 році, закінчивши Обухівську семирічку, Малишко вступає до Київської медичної профшколи. Однак уже тоді його приваблювала поезія. 

«Узнав о дополнительном наборе в Институт народного образования, я решил сдавать екзамени и , к моему удивлению, сдал их успешно. Меня зачислили на литературный факультет, который я окончил в тридцать втором году», - згадуватиме згодом в «Автобиографии» поет. Який час він учителює в Овручі, викладає російську і українську літературу. Після переїзду до Харкова працює в газеті «Радянське село».

Біблійні мотиви та образи в творчості українських письменників 19-20 століть

Кінець ХІХ - початок ХХ ст. – один із найцікавіших і найскладніших періодів не лише в мистецтві, а й у суспільному житті. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. А література, не задовольняючись формами критичного реалізму, теж немовби опинилася на роздоріжжі. Перед письменниками стояло завдання осмислити кризу в соціальному середовищі та мистецтві і віднайти шляхи подальшого розвитку культури.

Бароко як літературний напрям у мистецтві Західної Європи

Бароко (італ. Вачосс – дивний, химерний) – напрям у мистецтві та літературі XVII – XVIII ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Художня система бароко надзвичайна складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Література бароко характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних, контрастів, складної метафоричності, алегоризму і емблематичності, прагненням вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору.

Історіїя літературознавчої думки - Бароко, рококо і класицизм

За свідченням авторів багатотомної “Історії естетичної думки”, “термін “бароко” вперше був уведений в період Просвітництва для позначення типу європейського живопису і скульптури” [4, 228]. У своєму первісному значенні він означав лише декорації, незвичайні прикраси. Потім він поширився на архітектуру, зокрема на культові споруди, в яких спостерігалися відмінності від класичних форм, а згодом охопив й інші види мистецтв, у тому числі й літературну творчість і, по суті, став напрямом і стилем. 

Поезії Тараса Шевченка - Барокова традиція використання оніричних елементів

Сучасні науковці досліджують художній твір у найрізноманітніших ракурсах, зокрема, й за допомогою оніричної аналітики, про популярність якої свідчать роботи останнього часу, згадаймо хоча б, збірник наукових праць “Онірична парадигма світової літератури”, дослідження про функцію снів у письменників-романтиків [1; 2; 10; 25], працю А.Макарова “П’ять етюдів. Підсвідомість і мистецтво: нариси з психології творчості” тощо. Тетяна Бовсунівська, спираючись на праці Грофа, вказує, що основу онірокритики становить дослідження холотропних станів за літературними текстами як художніми свідченнями присутності ірреального [1]. Використовуючи теоретичні засади онірокритики, спробуймо зіставити оніричні елементи у творах українських барокових письменників і Тараса Шевченка, і простежити типологічні паралелі трактування образу сну в бароковому та романтичному тексті.

Що таке балади?

БАЛАДИ (від італійського слова "балляре", що значит "танцювати" чи "танцювальна пісня") - це форма поем романтичного стилю, у яких реальні події сплітаються зі світом людської уяви, фантазії, вірувань.
Як поет доби романтизму, Шевченко розпочав свою творчість баладами, в яких описав красу української землі з багатими картинами народної фантастики й вірувань, у таких поемах, як HYPERLINK "http://poetry.uazone.net/kobzar/topola.html" \t "_blank" "Тополя" , HYPERLINK "http://poetry.uazone.net/kobzar/prychynna.html" \t "_blank" "Причинна" , "Утоплена", "За байраком байрак", "Русалка", та інші.

Творчість Боровиковського - байки

Л. Боровиковський-байкар враховував традиції класиків жанру – Езопа, Федра, І. Красіцького, а також І. Крилова (сюжети двох останніх, особливо Красіцького він часто розробляв по-своєму). Українське байкарство на час виступу Боровиковського (перші спроби припадають на початок 30-х років, а публікації – на 1841) творилося не надто численними авторами – частково зусиллями Г. Сковороди, П. Гулака-Артемовського; вже написав свої байки П. Білецький-Носенко, видав збірку “Малороссийские приказки” Є. Гребінка. Проте автор книжки “Байки й прибаютки Левка Боровиковського” (Київ, 1852 – видавець А. Метлинський) був самобутнім і доповнив українське байкарство новими різновидами жанру – максимально конденсованою (до двох рядків) байкою й афористичною гумористичною приповідкою.

Каменяр - Іван Франко

Високодостойна Громадо! — можна згадати приклад, що відразу освітлить життьовий подвиг Івана Франка.
Біля дверей, Єрусалимського храму, званих «Красними», до апостолів Петра та Івана простягнув руку жебрак — калічний ногами від народження: сидячи при вході, просив милостиню.
Але грошей не було і в самих апостолів; вони виконали повеління Христа: «Зостав усе і йди за мною!».
Споглянувши нещасного Петро зворушився жалем; промовив: нема в нього ні золота, ні срібла, але може дати, що має.

“Палімпсести” В.Стуса - Архаїзми та старослов’янізми і їх моделююча роль

Слово з його семантичним наповненням і конотативним значенням, слово в його синтаксичному, ритмічному, інтонаційному розмаїтті є найпершою умовою структурування будь-якої стильової моделі. Коли йдеться про експресіоністичну модель, то на перший план виходить конотація, тобто те додаткове значення, яке містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість слова, а також емоції та волевиявлення, що супроводжують його використання.

Система орієнтації читача в структурі і змісті видання книги

Роботу з книгою треба розпочинати з ознайомлення з нею. Це дасть загальну уяву про основну тему та ідею книги, про особливості викладу матеріалу, стиль, сприятиме плануванню дальшої роботи, раціональному розподілу часу, вибору найдоцільнішої форми записів змісту прочитаного.

Ознайомлення з книгою починається з її титульної сторінки (від лат. titulus — напис), де звичайно вказуються прізвище автора, назва, черговість видання, місто, видавництво і рік публікації. Іноді окремі з цих елементів опускаються, а додаються інші.

Повість Маpка Вовчка "Інститутка" - Антикpіпосницька спpямованість

Повість "Інститутка" - це жмутки ненависті кpіпаків до панів, до тих знущань, які вимушені були зносити.

Пpотягом всього твоpу ми відчуваємо, що назpіває гpізний пpотест пpоти кpіпацтва, який стане пpямим шляхом до волі. Відчуваємо, що pішучість наpоду до подолання пеpешкод, які заважають досягненню їх мети, зpостає.

Кpіпаки у повісті. Пpинижені, безпpавні, змучені тяжкою пpацею. Ось лише один штpих із життя панських селян: "Увечеpі, смеpком уже, веpтаються з панщини люди потомлені і ваpом сояшним, і тяжкою пpацею; всі мовчать - хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної стиха...".

Письменник рідного краю - Осадчий Анатолій

Народився на півдні Вінниччини, на межі Одещини та Придністров'я, 24 жовтня 1950 р.

Після закінчення восьмирічки в рідному селі Миролюбівка та середньої школи в райцентрі смт. Піщанка навчався 1967-1972 pp. у Чернівецькому університеті на факультеті романо-германської філологи (відділ — німецька мова). Викладав німецьку мову в селах Коломийщини - Великій Ком'янці, Корничі, а також у Коломийському економіко-правовому коледжі. Був перекладачем у німецько-українському СП "Унтершпреевальд".

Дімаров анатолій - людина геній

У гроно талановитих майстрів української прози повоєнного часу ім'я Анатолія Дімарова вписувалося повільно й важко. Принаймні, офіційне його визнання припізнилося на два десятиліття, коли брати за точку відліку 60-ті роки, впродовж яких одна за одною виходили частини роману «І будуть люди» (1964, 1966, 1968). Лише за останню — «Біль і гнів» (1974, 1980) автор був удостоєний Шевченківської премії.