Іван Вирган належить до тих поетів, чий зір і слух, думки й почуття потребують повної гармонії, хто не вміє виголошувати високі слова й гучні фрази, за дзвоном яких не чутно справжньої поетичної музики, що має здатність довго відлунюватись у душі. За манерою своєї творчості — природністю голосу, тихою, розважливою мудрістю, зворушливою душевною відкритістю й щирістю, органічною наближеністю до джерел народної пісні, які притаманні кращим його поезіям, він — проникливий лірик, поет, гени творчості якого в глибинних народних традиціях.
